По перше, наркотичні препарати всюди. Їх більше ніж ви можете собі уявити, вони набагато доступніші, ніж ви можете уявити. Не цікавлячись, ви просто заплющуєте очі на реальність.
По друге, коли до мене на консультацію приводять чергового підлітка, допомога зазвичай більше потрібна батькам! Вони настрашені, в голові відразу купа драматичних фантазій, вони кидаються в різні сторони від безпомічності… Абсолютно нічого не знаючи про наркотичні препарати, батьки не знають, наскільки це може бути небезпечно і часто додумують весь трагізм ситуації. Серце калатає, сон не йде, з’являється бажання закрити його вдома і заборонити спілкуватися з друзями. Бо так буде спокійніше. Мами часто, не стримуючи сліз, починають плакати. Якщо би ви сиділи на моєму місці в цей час і дивились на підлітків… На їх обличчі можна прочитати щось на кшталт: «О боже, знову!» Вони набираються терпіння і перечікують, поки мама закінчить плакати. Ніхто з них не починає втішати маму, обіцяти щось. Вони мовчать. Вони дуже рідко відчувають провину за вживання (хіба що в історії, яка привела в мій кабінет, була крадіжка). Через деякий час я прошу батьків почекати в холі на першому поверсі.
І ми починаємо розмовляти. Про те, що привело до мене, про наркотики, про обставини, які згадали батьки. І надзвичайно часто я чую від них: «Я не можу з ними розмовляти. Вони не розбираються ні в чому. Ви їм можете оце все пояснити?» Справа не в тому, що це не мої діти чи я звикла до подібних історій. Для них розмовляти з вами про наркотики - це як вчити бабусю користуватись інтернетом. Батьки роблять такі гримаси, дивуючись, обурюючись чи лякаючись, давлять своїм життєвим досвідом чи роллю батьків, що у підлітка зникає бажання говорити. Повчання, погрози, бідкання, приниження не просто даремні, все це тільки руйнує контакт.
Ось що ви повинні знати:
1. Знайти підлітка-наркомана важко. В більшості це експерименти. Якщо є залежність, людина починає потребувати грошей. Грошей немає – підліток починає красти.
2. Експерименти починаються зазвичай з травки, небезпека якої полягає не в самому палінні. Тут інший підводний камінь: марихуана знижує критичне ставлення до психоактивних препаратів загалом і досвід куріння «трави» може дати підлітку сміливість іти в своїх експериментах далі, пробувати інші препарати.
3. Як це не банально, та “запретный плод сладок”. Коли батьки охають і ахають при кожному згадуванні наркотиків, всіх вживаючих називають дармоїдами і наркоманами, а на вулиці від своїх однолітків підлітки чують АБСОЛЮТНО протилежну інформацію, їм хочеться спробувати. Від вас вони це приховають.
4. Є безліч статей в інтернеті, відеороликів в ютубі, які доводять безпечність вживання не тільки марихуани. Діти дивляться ролики, слухають вас і прірва між вами продовжує збільшуватись. Біда в тому, що в цих роликах говорять про одномоментний вплив на організм, не згадуючи майже, якого віку цей організм, пропускаючи психологічний ефект і довготривалі наслідки. Підліток отримує односторонню інформацію.
5. Якщо в сім’ї підлітка хтось зловживає алкоголем, тато, мама, старші брат чи сестра – ризик звернути увагу на наркотики у нього СИЛЬНО зростає!
6. Хочете, щоб ваш підліток звернув увагу на ваші слова? Будьте обізнані в цьому питанні!
І історія з практики на завершення. Імена і деякі деталі змінено.
Звернулись до мене мама і тато з сином. Перед історія: Вадим, 16 років, певний час вживав амфітамін, романтизував кримінальне життя і мріяв про халяву, торгувати наркотиками і ніколи не працювати. Та однієї ночі вдома у нього почався амфітаміновий психоз. Вся сім’я перелякалась, звернулась до нарколога. Нарколог направив їх до мене.
Ми працювали з Вадимом півроку. Залежності як такої, у нього ще не було, але формувались до неї передумови. Він позитивно ставився до багатьох наркотиків, мав споживацьке мислення, низьку самооцінку, романтизував наркоманський спосіб життя. Мама виявилась жінкою стратегічно мислячою і швидкого результату не чекала. Тато, інтелігентний чоловік, змирився з тим, що бажаного авторитету у сина на разі не має. І обидвоє погодились з інструкціями, які я їм дала.
Якби ви знали, скільки зусиль мамі вартувало перестати заходити в кімнату сина за його відсутності! Не коментувати маленькі спізнення і друзів. Як важко було «ненароком» згадувати власні провали в підлітковому віці. Знайшовши в куртці, яку збиралась прати, «кришечку з дірочками, всю просмалену і пахнучу паленим» мама ні слова не сказала синові (сказала мені і я пояснила, що це, як використовується і як їй себе поводити). У тата теж були свої досягнення, і не малі! Він, зробивши за життя прекрасну кар’єру, прагнув стати прикладом для сина. Дізнавшись, що для сина приклади – кримінальні авторитети, він ледве не розплакався від безсилля. Та вони впорались.
Оптимальний контроль і правила поведінки були встановлені і дотримувались. Першим успіхом стало те, що Вадим почав працювати. І, хоча його робота була пов’язана з нелегальною діяльністю, він вперше докладав зусиль до чогось окрім наркотиків. Зусилля були правильно підкріплені, сама діяльність лагідно знецінена за 3 тижні. Далі він повернувся до навчання. Батьки знали, а я дізналась, що у нього талант до фізики і математики. Він робив домашні «всім цим лохам» і почав дізнаватись як це – заробляти справжній авторитет, бути цінним своїми вміннями. Далі все пішло ще краще!
За весь час терапії він отримав багато правильної інформації про наркотики і їх вплив, про стосунки між людьми і спілкування. Психоз став тим фундаментом, на якому будувалась критика до вживання. Поведінка батьків теж була змінена на таку, яка сприяє змінам. Всі його передумови до залежності були взяті до уваги: ми приділили багато часу самооцінці, розвіянню міфів про халявне життя наркоторговців…
Через півроку ми попрощались.
Так, підлітки, зазвичай, мають психологічні причини, які приводять їхню увагу до наркотиків. Та батьки грають надзвичайно важливу роль для здорового результату.
Автор: психолог Євгенія Шапочка
