Це неправильно!
На сьогоднішній день є багато організацій при лікарнях, поліклініках та медичних структурах, які проводять навчання для майбутніх батьків, розповідають про вагітність та готують до пологів. Одні жінки охоче готуються до материнства, багато читають, інші ігнорують навіть такі заняття вважаючи, що нічого нового там не навчать.
Всі ці школи мають різних лікарів, інструкторів, акушерок - всіх, хто може допомогти отримати базові і практичні знання вагітній. Часто залучають і батька, особливо якщо мова йде про партнерські пологи та догляд за немовлям.
Та чи правильно говорити про «школу майбутньої мами» як таку, що відображає зміст назви?
Давайте розбиратись.
Коли жінка вагітна - вона в пошуку інформації та медичної підтримки, проходить навчання на всіх етапах вагітності. З якою метою?
Вона вже мама! І як мама хоче максимально розуміти що з нею відбувається і з малюком в цей час, кожного тижня, кожного місяця. Адже знати до чого готуватись і бути готовою - це і є відповідальність. Також мама проходить підготовку до пологів, володіє знаннями і техніками, з якими народити можна спокійніше. Це велика робота, яку вона проходить щодня в очікуванні своєї малечі.
Але чи правильно все це називати «школою майбутньої мами»?
На нашу думку сталася велика підміна понять.
З народженням дитини починається основний етап батьківсьва!
І розуміння того, що все те, чого ми навчались готуючись до пологів - це лише про пологи. Так, вас навчають бути батьками в перші місяці - але це лише про догляд! Як визначити що дитині потрібно чи вона не захворіла - це лише про уважність. Як бути люблячою мамою - багато з вас скаже - це ж природньо. Любов вона є завжди, одразу як народжується дитина. Але я тут не погоджусь!
Бо ми всі дуже різні мами, і любов наша проявляється просто - хто як вміє!
Саме вміє - бо ніхто нас не вчить проявляти свою любов, працювати над материнством, над собою.
Хіба нас вчили:
- фінансової грамотності, щоб коли з‘являється дитина - не виплескувати гнів на неї через нестачу грошей;
- хто коли проходив навчання як ділити простір ще з кимось, якщо живете не окремо від родини;
- коли мамі розповідали, шо навіть коли ви розлучені треба робити так і так, говорити те, а не інше, тоді ваша дитина буде щасливіша в майбутньому і не візьме ваш досвід за основу;
- хіба нас вчили як реагувати на істерики і крики дитини на вулиці, ні ми робимо так, як комфортно нам;
І це лиш невеликий перелік з того, чому мами інколи в розпачі і сльозах лягають спати.
Ми не проходимо навчання , як бути мамою, якою мамою, як справитись з емоційним вигоранням, коли нічого не хочеться, і дитину хай би хтось взяв на пару днів.
Наша поведінка відповідна до нашого виховання. Всупереч всіх обставин ми все ж прагнемо змін. Якщо з нами наші батьки робили так- то я буду супер мама і буду зі своєю дитиною робити все навпаки. Ага! Звичайно, до спеціаліста мама з підлітком приходить, бо вже той етап, коли не справляється. І як часто ми бачимо мам з колясками на вулиці, які нервово трясуть нею, бо теж не справляються.
Та найгірше, що кожна мама в той момент думає - я таки погана, мені не можна мати дітей, бо в період вагітності всім здається, що все йде по плану - а насправді буває гірко.
Є марафони, вебінари, книги про виховання дітей, про любов, про те, що мама теж може бути різна, грізна і любляча. Зараз популярні психологи коучі, які зі всіх сторін почали відкривати ці проблеми.
І якщо батьки готові навчатись, щоб бути ще кращими, якщо батьки відкриті і відкриваються - то і в тих дітей може бути краще майбутнє!Ось таку школу я б назвала «школа майбутніх батьків», «школа відповідального батьківства», «школа майбутніх мам».
Все решта це курси про вагітність та пологи😉
