Навчання сну — це процес під час якого формується навички
самостійного засипання: здатності дитини заснути без допомоги або
присутності батьків.
Діти народжуються з незрілої нервовою системою. У процесі росту вони
навчаються сидіти, повзати, ходити, говорити, тримати ложку, пити з кружки,
засинати. У дітей, які не відчувають проблем зі сном навичка може
сформуватися природним чином. Дітям, які сплять погано в перші місяці життя
необхідна активна допомога батьків для того, щоб заснути.
Ритмічні заколисування, носіння на руках, смоктальні рухи при годуванні
грудьми або з пляшечки — ось способи, які використовують батьки. У період
стрибка росту дитини батьки можуть помітити, що старий спосіб заспокоєння
перестає працювати:
- все складніше стає вкласти дитину,
- нервове напруження наростає,
- погіршується сон,
- страждають відносини в парі
Почуття безвиході, провини й сорому стають постійними супутниками
батьків. Вони пропонують дитині інший вид допомоги при засинанні, але
незабаром помічають, що ніякі їхні дії не можуть гарантувати дитині спокійне
засинання, глибокий тривалий сон. Вихід в такій ситуації — навчити дитину
навички самостійного засипання.
Що таке плач
Плач — це спосіб комунікації дитини. Вона не може сказати словами про
свої потреби:
- погодуй мене,
- переодягни,
- візьми на ручки,
- проноси,
- обійми й заколиши,
- мені холодно, жарко, боляче.
Батьки захищають і годують своїх дітей і вчать їх всьому необхідному.
Коли малюк плаче, вони підходять до нього. Але трапляється так, що навіть
відгукуючись на всі повідомлення дитини, вона все одно продовжує плакати.
Можливо, плач, як сигнальна система недосконала, і деякі діти плачуть, навіть
коли у них немає для цього жодних підстав, а їхні потреби усі задоволені.
Чому дитина плаче при навчанні сну
Навчання самостійному засипанню — це робота над зміною шкідливих
звичок, пов'язаних зі сном, і вона пов'язана з плачем завжди. Дитина звикла до
ваших дій, а в один прекрасний день ви говорите: «Досить, не буду тобі
допомагати, спи сам!».
Звичайно, дитина буде плакати, адже вона не знає, як заспокоїтися
самостійно. Їй потрібно спочатку дослідити своє тіло, зрозуміти, як зайняти
зручне положення, як розслабитися, адже раніше все це робили за неї ви.
Згадайте себе, коли ви вирішили позбутися від шкідливої звички, наприклад,
кинути палити або перестати їсти багато солодкого. У перші дні ви почували
себе гірше. Ви не знали, що робити в той момент, коли вам знову захочеться
закурити. Вам необхідно усвідомити своє бажання, а потім придумати спосіб,
як розслабитися без старої звички. Так, ви відчували стрес, але буквально через
кілька днів ви відчуєте себе краще.
Так само з дитиною, так вона буде чинити опір і плакати, вимагати
відтворення звичних умов і старої вашої поведінки, але через кілька днів, коли
вона зможе повноцінно відпочивати й добре себе почувати, вона буде рада
новим правилам і тому, що його базова потреба уві сні задоволена.
Чи небезпечний плач
Питання небезпеки дитячого плачу під час навчання сну стоїть дуже
гостро:
Противники використання поведінкових методик для корекції
порушень сну кажуть, що дитина відчуває сильний стрес і що це в
майбутньому може вплинути на її здатність будувати взаємини з
однолітками та іншими людьми.
Прихильники методик підкреслюють, що плач не є небезпечним і
не веде до жодних наслідків, крім як до глибокого і тривалого сну,
профілактики депресії у батьків і поліпшення їх якості життя.
Кожен з батьків хоче бути впевненим, що навчаючи дитину сну він не
заподіє їй ніякої шкоди і їх взаємини не постраждають. Щоб прояснити це
гостре питання я в рамках навчання в Інституті Сімейного Сну, знайшла,
проаналізувала і зробила висновки з ряду наукових досліджень, які вчені
провели на сьогодні.
Дослідження на користь методик навчання сну
Хочу почати з великого дослідження, яке провели Австралійські вчені [1],
їх мета — дізнатися шкідливо або корисно використовувати методики для
корекції поведінкових порушень сну у дітей. У дослідженні взяли участь 326
сімей з дітьми у віці від 7 місяців. Це дослідження проводилося протягом п'яти
років. В результаті оцінювалося:
- психічне здоров'я дитини,
- сон,
- регулювання стресу,
- психічний стан матері,
- стиль батьківства.
Вчені зробили висновок, що поведінкові методи не мають позитивних
або негативних довгострокових ефектів і можуть використовуватися
батьками для корекції поведінкових порушень сну.
Наступне дослідження [2], в ході якого вчені оцінили наслідки
поведінкових втручань в сон / неспання дітей, а також наступних емоційних і
поведінкових проблем і взаємовідносин батьків і дітей. У ньому взяли участь 43
немовляти у віці 6-16 місяців, і батьки обох статей. Вони були обрані
випадковим чином і розділені на три групи:
- перша працювала за методикою Виключення,
- друга за методом Інтервалів,
- третя — Контрольна група.
Потім перевіряли стан дітей і матерів через 3 місяці, спостерігали за
сім'ями через 12 місяців після впровадження методик. Основним результатом
була оцінка сну немовлят (тривалість сну, наявність і кількість пробуджень
після настання сну), вторинним результатом була оцінка рівня кортизолу у
немовлят, стрес і настрій батьків, прихильність батьків до дитини, поведінка
дитини.
В результаті вчені прийшли до висновку, що обидва методи:
- продемонстрували значну перевагу у вигляді збільшення
- не чинили негативного стресу або довгострокового впливу на
Протягом першого місяця у матерів відзначалося значне зменшення
стресу, а в результаті 12 місячного спостереження ніякої суттєвої різниці в
поведінці всіх груп не виявлено.
Дослідження про шкоду методик навчання сну
Найбільш цитоване дослідження про шкоду методик — це робота Венді
Міллдемісс [3]. У ньому взяли участь 25 дітей у віці від чотирьох до десяти
місяців. Їх помістили в стаціонар і провели п'ятиденну програму навчання
самостійному засипанню за методикою Контрольованого плачу за участю
мами.
У перші два дні програми рівні кортизолу (гормону стресу) в слині у
відповідь на стрес при розлученні були позитивно пов'язані на початку нічного
сну і після спільної денної активності. Однак, на третій день дослідження
показало, що діти більше не відчувають стрес при розлуці, але рівень кортизолу
у них залишався підвищеним. Вчені зробили висновок про те, що в ході
навчання діти піддавалися сильному стресу рівень, якого залишався високим,
тоді як у матері знизився.
Це дослідження зазнало критики в науковому товаристві, вчені
поставили під сумніви висновки й задали ряд питань:
•Чому була відсутня контрольна група? Який рівень кортизолу був би у
дітей в тих же умовах, але без навчання?
•Чому дослідження проводили в умовах стаціонару, а вкладали дітей
медичні працівники?
•Чому кортизол вимірювали тільки перші 3 дні програми?
•Яким чином проводили забір слини дитини через 20 хвилин після його
засипання?
•Чому вчені зробили висновки про довгострокову шкоду методик на
підставі тільки трьох днів дослідження?
На жаль, відповідей на ці питання немає.
Дискусія про шкоду методик
Обговорення питання шкоди й користі методик навчання самостійному
засипанню триває. Група вчених Анна Прайс, Харіет Хіскок і Майкл Градісар
написали статтю [4]. У ній підкреслюється, що стрес, який відчуває дитина не
може заподіяти їй шкоду. Також автори підкреслюють, що в інформації, яка
доступна батькам через непрофесійні мережі можуть бути відсутні важливі
подробиці в якому віці, в яких умовах і чому ці методи можуть
використовуватися, і сприяти помилковим висновкам.
Цікаво, що Венді Міллдемісс в статті [5] погоджується, що впровадження
методик має багато спільних рис зі звичайною підготовкою до сну і її можна
назвати контролем за стимулами до зменшення батьківської допомоги, але з
іншого боку прирівнює ігнорування плачу до систематичного відсутності
турботи.
Я вважаю, що прагнення задовольнити потребу дитини у сні і є прояв
турботи батьків. Якщо їх допомога неефективна при засинанні, і дитина
продовжує плакати, процес вкладання затягується на непередбачуваний час, то
надання можливості заснути самостійно принесе більше користі всій родині.
Але це зовсім не означає, що взаємини постраждають. Це означає, що всі добре
відпочинуть, щоб після сну насолоджуватися товариством один одного.
Хочу відзначити також Трейсі Кесселс [5], яка у своїх роботах критикує
навчання сну і пише про те, що проблеми зі сном у дітей нормальні та не
пов'язані з довгостроковими наслідками. Але вона не пояснює, як же бути
батькам, змученими безсонними ночами, які вимушені чекати поки дитина
переросте.
На це питання відповіли вчені з Австралії у 2002 [6]. Вони порівняли
психологічний стан матерів, котрі навчили дітей самостійного сну за
методикою Інтервалів і матерів, у яких діти не отримували поведінкову
корекцію. 156 матерів з дітьми у віці 6-12 місяців з проблемами сну взяли
участь в дослідженні. В процесі підготовки з матерями провели три
консультації з наступним впровадженням методики Контрольованого плачу.
Протягом трьох місяців проблеми сну були вирішені в групі втручань, але
не в контрольній групі. Загальні показники депресії більше впали у матерів в
групі втручань, ніж у контрольній групі.
Висновки:
Жодне дослідження не дає чітких доказів шкоди плачу саме при навчанні
самостійному засинанню. Їх вибірка та способи аналізу породжують більше
запитань, ніж відповідей. Проте існують дослідження, що підтверджують
безпеку методик, а в довгостроковій перспективі відсутність негативних
ефектів.
Аргументація противників методик навчання сну завжди дуже емоційна,
а підкріплюється тільки дослідженнями схожих тематик, що є некоректними
для порівняння. Основна їх задача — викликати почуття провини у матері та
налякати гіпотетичними непідтвердженими проблемами у майбутньому.
Поступове привчання до самостійного засинання не веде до тривалого і
токсичного стресу, і не впливає на характер взаємин дітей і дорослих в
довгостроковій перспективі. Батькам важливо приділяти увагу і турботу дітям в
період неспання, а також прагнути задовольнити потребу дитячого організму в
якісному сні.
Якщо поведінкові корекції без застосування методики не приносять
відчутного результату, можна і потрібно використовувати методики навчання
самостійного засипання. Доказова база досить широка в сенсі їх ефективності
та безпеки. Важливо підбирати саме ту методику, при якій буде досягнений
максимальний комфорт для сім'ї, а сльози при навчанні зведені до мінімуму.
Якщо у вас виникне потреба налагодити сон та отримати фахові рекомендації - звернутайтесь до консультанта по сну - Ольги ГВОЗДЮК
066-287-02-44
Література:
[1] https://pediatrics.aappublications.org/content/130/4/643 Five-Year Follow-up of Harms and Benefits of Behavioral Infant Sleep Intervention: Randomized Trial
Anna M.H. Price, Melissa Wake, Obioha C. Ukoumunne and Harriet Hiscock Pediatrics October 2012, 130 (4) 643-651; DOI: https://doi.org/10.1542/peds.2011-
3467.
[2] https://pediatrics.aappublications.org/content/early/2016/05/21/peds.2015-
1486?fbclid=IwAR0BBBMVWjHyk_8oBDByG3pvFfMnW4yT8cIxdMURfUz7bX7iijlbYJxP1e0&utm_source=TrendMD&utm_medium=TrendMD&utm_campaign=Pediatrics_TrendMD_0 Behavioral Interventions for Infant Sleep Problems: A
Randomized Controlled Trial Michael Gradisar, Kate Jackson, Nicola J. Spurrier,
Joyce Gibson, Justine Whitham, Anne Sved Williams, Robyn Dolby and David J.
Kennaway. Pediatrics May 2016, e20151486; DOI:
https://doi.org/10.1542/peds.2015-1486.
[3] https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0378378211002702
Asynchrony of mother–infant hypothalamic–pituitary–adrenal axis activity following
extinction of infant crying responses induced during the transition to sleep.
[4] https://www.researchgate.net/publication/230655070_Let%27s_help_parents_h
elp_themselves_A_letter_to_the_editor_supporting_the_safety_of_behavioural_sleep_techniques
[5] https://journals.sagepub.com/doi/abs/10.1177/0192513X20949891 From
“Crying Expands the Lungs” to “You’re Going to Spoil That Baby”: How the Cry-It-
Out Method Became Authoritative Knowledge
[6] https://www.bmj.com/content/324/7345/1062?ijkey=a26367bafa0eb8149
Randomised controlled trial of behavioural infant sleep intervention to improve infant
sleep and maternal mood
